прекрасний

-а, -е.

1) Який відзначається надзвичайною красою, милує око гармонією барв, ліній і т. ін.; дуже гарний. || Який має дуже привабливий вигляд; який справляє надзвичайно приємне, сильне враження. || Надзвичайно приємний для слуху; милозвучний.

2) Який має надзвичайні позитивні риси, моральні якості і т. ін. (про людину). || Наділений надзвичайним умінням робити що-небудь.

3) Довершений за формою і змістом; досконалий. || Який вирізняється з-поміж інших подібних явищ, предметів тощо своїми надзвичайними якостями, особливостями і т. ін. || Дуже ясний, теплий, сонячний (про погоду, день, пору року і т. ін.). || Який є сприятливим, корисним для кого-, чого-небудь; доцільний, ефективний. || Надзвичайно вдалий, влучний.

4) Сповнений високого значення, глибокого змісту, пов'язаний з благородними ідеалами, високою метою. || Дуже сприятливий для кого-, чого-небудь; щасливий. || Пов'язаний з радісними, приємними почуттями, переживаннями, подіями і т. ін.

5) у знач. ім. прекра́сне, -ного, с. Те, що є втіленням краси, що відповідає її ідеалам, викликає у людини найвищу естетичну насолоду.